Іван Купала - ніч, коли говорить природа

Іван Купала - ніч, коли говорить природа

‍
Це не просто свято - це містичний простір між світами, де трава шепоче, вода лікує, а вогонь очищає. Івана Купала - одна з найглибших і найбільш
поетичних традицій української культури, що передається від дохристиянських часів до наших днів.

Фотографії для цієї публікації люб'язно надані Музеєм Івана Гончара, який організував цьогорічне святкування з ритуалами у Витачеві під Києвом*.

Коли сонце "грає" - момент сили

‍
Свято традиційно відзначається приблизно 21-22 червня, під час літнього сонцестояння - найсонячнішого дня і найкоротшої ночі в році. Люди вірили, що в цей момент сонце випромінює особливо сильну енергію - життєву силу природи. Цей момент вважався часом єднання людини з природою та особливої сили всього живого.
У деяких регіонах, зокрема на Поліссі, святкування Івана Купала набувало театралізованих форм: збирали символічне купальське дерево, прикрашали його, водили хороводи з піснями, що символізували родючість і кругообіг життя.

‍

Вода - омивання та ворожіння

‍
Ритуал вмивання росою практикувався на світанку, коли дівчата йшли в поле і вмивалися "іванівською росою", вірячи, що вона має цілющі властивості для
краси та здоров'я. Ще одним важливим ритуалом було пускання вінків по воді. Дівчата плели вінки з польових трав (м'яти, чебрецю, звіробою, полину), прикрашали їх свічками і пускали на воду по річках чи озерах. Вважалося, що за рухом вінка можна дізнатися про свою долю:

- Якщо вона пливла прямо - чекало щасливе життя;
- Якщо вона крутилася - кохання прийде, але не скоро;
- Якщо вона тонула - шлюбу в наступному році не передбачалося.

‍
Подекуди хлопці ловили вінки - це символізувало "ловити свою долю" та виявляти любов до дівчини. Вінки могли бути спеціально прикрашені, щоб хлопці могли їх впізнати. У деяких традиціях хлопці та дівчата домовлялися, чиї вінки ловити в рамках ритуального залицяння.

Вогонь - очищення та об'єднання

‍
Стрибки через вогнище були центральним ритуалом святкувань по всій Україні. На пагорбах або біля води розпалювали великі вогнища. Зазвичай їх розпалювали з сухого хмизу, очерету, іноді з соломи. Висота багаття могла сягати 2-3 метрів. Іноді вогонь розпалювали, котячи з пагорба палаюче колесо, що символізувало рух сонця. Молодь стрибала поодинці або парами. Стрибки в парі символізували перевірку почуттів - якщо руки не розлучалися, пара вважалася щасливою. Поодинокі стрибки призначалися для очищення від неприємностей і хвороб. Вогонь вважався силою, яка спалює старі образи та хвороби, оновлюючи людину.
У деяких регіонах існував звичай спалювати солом'яні колеса або купальські ляльки, символічно завершуючи цикл і готуючись до нового.

‍

Трави та зілля - магія природи

‍
У ніч на Івана Купала збирали найцінніші лікарські та обрядові трави: чебрець, чабер, звіробій, полин, волошки, м'яту. Вважалося, що саме
цієї ночі їхня сила була найсильнішою - вони захищали, зцілювали, приносили добро. Богородичне зілля слугувало оберегом, його тримали біля ікон. Лопух та ведмеже вухо використовували для плетіння вінків та перев'язок - символів захисту.

Легенда про папороть - таємничий символ купальської ночі

Однієюз найбільш містичних і загадкових частин свята Івана Купала є легенда про квітку папороті. За народними повір'ями, лише в ніч на Купала
папороть цвіте чарівною квіткою, рідкісною і невидимою в інший час. Той, кому вдасться знайти цю квітку, отримає велику удачу, багатство і знання всіх таємниць світу.
У класичному народному записі з "Народних оповідань " (1846) Марка Вовчка це повір'я передається наступним чином:

‍
"Хто його зловить, хто його зірве, той знатиме все на світі, відкриє
навіть зачаровані замки без ключів, легко дістане всі скарби... "**.

‍
Легенда має глибокий метафоричний зміст - вона уособлює пошук не лише матеріальних скарбів, а й внутрішньої істини, натхнення та сили. Однак шлях нелегкий: кажуть, що квітку охороняють злі духи, випробовуючи людину страхом, видіннями та звуками.

Івана Купала сьогодні

‍
Сьогодні свято відроджується в селах і містах по всій Україні.
Відроджуються традиції співів, танців, плетіння вінків, стрибання через вогнища та збирання трав. Це не лише культурний ренесанс, а й духовний пошук сучасної людини до зв'язку з природою, очищення та оновлення. Святкування зберігають глибокий символізм, але набувають нових смислів - особливо на тлі складних подій в країні, де Купала стає символом єдності, надії та сили.

‍

* "Купала у Витачеві" - відродження давніх купальських традицій - спільна ініціатива Національного центру народної культури імені Івана Гончара та пекарні "Витач", спрямована на збереження культурної спадщини та підтримку Збройних Сил України.

**Цитата з "Легенди про цвіт папороті" - за твором: Народні оповідання (Марко Вовчок, 1846)